Обирання та встановлення детектора диму вимагає не лише знання технічних аспектів, але й усвідомлення того, що це пристрій відіграє важливу роль у забезпеченні безпеки житла. Зауважимо, що при установці та обслуговуванні таких пристроїв в багатьох країнах потрібно мати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки.
Обираючи детектор диму, кожен з нас ставить перед собою мету – підвищити рівень безпеки вдома або на роботі. І хоча установка такого датчика може не вимагати дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки, варто пам’ятати, що правильний вибір і встановлення детектора – це справа відповідальна.
Сучасний ринок пропонує два основні типи детекторів диму – іонізаційні та оптичні. Перші ефективно реагують на гарячий дим, що виділяється при відкритому вогні, тоді як оптичні датчики швидше виявляють холодний дим, характерний для тліючих пожеж.
Вибираючи детектор, зверніть увагу на джерело живлення: деякі моделі працюють від мережі 220 В, інші – від батарейки. У першому випадку, при відключенні електроенергії датчик перестає функціонувати, в другому – вам потрібно регулярно замінювати батарейку.
Установка детектора диму вимагає особливої уваги. Це повинно бути виконано відповідно до виробникових вказівок та місцевих будівельних кодексів. В деяких випадках може бути необхідний дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки.
Встановлення детектора диму вимагає уважності. Найкраще розмістити його на стелі, в центральній частині приміщення, далеко від вентиляційних отворів та освітлювальних приладів. У кухні детектор краще встановлювати подалі від плити, щоб запобігти ложним тривогам.
Під час обслуговування детектора слід звертати увагу на чистоту корпусу і обов’язково тестувати пристрій щонайменше один раз на місяць, натискаючи на спеціальну кнопку “Тест“. В разі виявлення будь-яких проблем з пристроєм, слід негайно викликати фахівця.
