Інструкція Для осіб , відповідальних за безпечну експлуатацію технологічних транспортних засобів, що не підлягають експлуатації

ІНСТРУКЦІЯ

З ОХОРОНИ ПРАЦІ № 9

Інструкція Для осіб , відповідальних за безпечну експлуатацію технологічних транспортних засобів, що не підлягають експлуатації на вуличнодорожній мережі загального користування

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1.Інструкція для особи, відповідальної за безпечну експлуатацію технологічних транспортних засобів, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користуваннярозроблена на підставі чинного законодавства України про охорону праці та з урахуванням вимог:

– «Положення про розробку інструкцій з охорони праці» (НПАОП 0.00-4.15-98);

– «Правил охорони праці на автомобільному транспорті» (НПАОП 0.00-1.62-12);

– Порядку проведення державного технічного огляду великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, затверджений наказом Держгірпромнагляд України від 27.01.2010 № 9;

– Порядку відомчої реєстрації та ведення обліку великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.01.2010 № 8;

– Порядку проведення огляду, випробування та експертного обстеження (технічного діагностування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 687;

– Технічний опис та зразок протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2012 № 137;

– Вимоги до перевірки конструкції та технічного стану колісного транспортного засобу, методи такої перевірки, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України від 26.11.2012 № 710;

і є нормативним актом в межах підприємства.

1.2.Працівники, які порушили вимоги цієї інструкції несуть персональну відповідальність в установленому законом порядку: дисциплінарну, адміністративну, матеріальну або карну – в залежності від наслідків, спричинених порушенням.

1.3. Дія інструкції поширюється на всі дільниці підприємства, визначає загальні права та обов’язки, а такожустановлює відповідальність за безпечну експлуатацію технологічного транспорту.

1.4.Експлуатацію будь-якої машини умовно можна поділити на кілька етапів. Перелік документів, необхідних під час експлуатації технологічних транспортних засобів (машин) наведено у таблиці (Додаток 3).

2.ПОТОЧНАЕКСПЛУАТАЦІЯТЕХНОЛОГІЧНИХ

ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ

2.1.Технологічному транспортному засобу (ТТЗ), який експлуатують на виробництві, надають індивідуальний номер, під яким його реєструють у відповідному журналі, наприклад, у Книзі реєстрації тракторів, самохідних шасі, тракторних причепів і виданих номерних знаків (Додаток 1). Облік ТТЗ здійснює суб’єкт господарювання, який їх утримує.

2.2. На виробництві експлуатацію ТТЗ здійснюють за організаційно-технологічною документацією (проектом виконання робіт, технологічною картою), розробленою з урахуванням конкретних умов виробництва. Демонтаж і монтаж, а також заміну в процесі експлуатації навісного робочого обладнання машини здійснюють згідно з вимогами експлуатаційної документації. Очищення та миття ТТЗ проводять за потребою на спеціально обладнаних майданчиках або у приміщеннях.

2.3. Робота автомобілів на будівельних майданчиках, території промис­лових підприємств, у кар’єрах допускається тільки з дозволу відповідальних осіб цих об’єктів та після проведення з водіями цільового інструктажу.

2.4.Технічний стан машин, що відпрацювали встановлений строк служби або втратили працездатність через аварію, стихійне лихо або з інших причин, визначається комісією суб’єкта господарювання, за результатами роботи якої складається відповідний акт (п. 6.2, 11.4 ДБН В.2.8-9-98).

2.5.Рішення про припинення експлуатації машини приймає її власник. Складальні одиниці та деталі зі списаних машин, придатні до використання, можна поставити на облік з метою поповнення оборотного фонду.

2.6.За кожною машиною ведеться облік: обсягів виконаних робіт, тривалості використання, фактичногонапрацювання або пробігу, проведення технічного обслуговування та ремонту.

Облік робіт, виконаних машиною, здійснюють за даними шляхових листів (змінних рапортів-нарядів) водіїв-машиністів. Зразок форми шляхового листа будівельної машини наведено у додатку 15 до ВСН 36-90.

2.7.Фактичну напрацювання машин визначають за даними лічильника роботи двигуна або змінного часу, яка коригується з урахуванням коефіцієнта використання, а пробіг – за показниками спідометра.

2.8.Відомості про напрацювання машини заносять до Журналу первинного поточного обліку напрацювання будівельних машин за формою додатка 10 до ДБН В.2.8-3-95, а також щоквартально у паспорт (формуляр) машини.

2.9.Норми витрат паливо-мастильних матеріалів машини визначають з урахуванням нормативних вимог, наприклад, для будівельних машин – за ДБН В.2.8-12-00.

2.10.Результати оглядів і змін у технічному стані машини заносять до оперативного журналу (Журналу приймання та здавання змін). У цьому журналі фіксують:

-результати оглядів закріплених машин;

-стан машини протягом зміни, несправності та неполадки, що порушують її працездатність або вимоги безпечної експлуатації;

-заходи, які були вжиті щодо усунення несправностей;

-випадки порушення вимог експлуатаційної документації машини або технології виробництва.

2.11. Занесену до оперативного журналу інформацію використовують для визначення переліку та обсягу технічного обслуговування та ремонту. Форма журналу передбачає три графи: дата і час; зміст повідомлень протягом зміни, підпис про здачу і приймання зміни; візи, примітки.

3. ЕКСПЛУАТАЦІЯ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ В ОСОБЛИВИХ УМОВАХ

3.1.Згідно з розділом 7 ВСН 36-90 особливими умовами експлуатації машин є: нічний час доби, холодна пора року, високогірні умови, підвищена запиленість повітря, а також робота на піщаних, кам’янистих, пе­резволожених або заболочених ґрунтах і гірських схилах.

3.2.Для забезпечення безпечної експлуатації машин у нічний час про­тягом світлового періоду доби необхідно:

– підготувати робочу зону;

-улаштувати освітлення робочої зони, позначити ліхтарями з червоним світлом наявні на ділянці перешкоди, які неможливо усунути, а також місця різких поворотів;

-розробити світлову сигналізацію для зв’язку машиністів з керівником робіт (майстром);

-укомплектувати машини, призначені для роботи у нічний час, необхідною кількістю світильників і засобів сигналізації.

3.3. Забороняється використовувати машину в нічний час на об’єктах з крутими схилами (понад 8-9°).

3.4.Для забезпечення роботи машин в осінньо-зимовий період виконують такі організаційно-технічні заходи:

-проводять сезонне технічне обслуговування машин;

-утеплюють кабіну, двигуни забезпечують утеплювальним чохлом, перевіряють справність опалювального пристрою;

-замінюють літнє змащення в агрегатах і вузлах машин на зимове;

-заправляють систему охолодження двигуна низькозамерзаючою рідиною, а за її відсутності – водою з умовою щоденного зливання після закінчення роботи;

-доводять щільність електроліту в акумуляторних батареях до величини, що відповідає умовам зимової експлуатації акумуляторів;

-перевіряють справність склоочисників;

-перевіряють наявність добавок до паливно-мастильних матеріалів, передбачених для використання у зимових умовах;

-готують засоби, що забезпечують легкий пуск двигунів внутрішнього згоряння.

3.5.Машини, які використовують у холодну пору року з температурою повітря нижче мінус 5 °С, зберігають на стоянці в опалювальних примі­щеннях (гаражах) та забезпечують їх індивідуальними або груповими засобами для підігріву мастила та води.

3.6.Допускається стоянка машин у неопалюваних приміщеннях або на відкритих майданчиках із забезпеченням передпускового розігрівання основних агрегатів машини. Не допускається використовувати відкритий вогонь для передпускового розігріву двигуна.

3.7.У разі використання машин у холодний період року у відриві від виробничої бази підприємства у межах видимості має одночасно працювати не менше двох машин.

3.8.У машинах, призначених для роботи у гірській місцевості, необхідно перевіряти регулювання і дію муфт відключення та гальм перед початком роботи. Залишаючи машину, машиніст зобов’язаний загальмувати її та вимкнути двигун.

3.9.Машини, призначені для використання на перезволожених і за­болочених ґрунтах, мають бути обладнані пристроями для підвищення їх прохідності (улаштування розширених гусениць, напівгусеничного ходу, додаткових коліс тощо).

4. ТЕХНІЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ ТА РЕМОНТ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ

4.1.Технічне обслуговування та ремонт (ТОР) проводять з метою підтримання машини у технічно справному (працездатному) стані, забезпечення надійності, економічності, безпеки руху, екологічної безпеки та належного зовнішнього вигляду під час експлуатації машини. Перелік і зміст документації щодо організації ТОР, забезпечення запасними частинами та матеріалами розробляє уповноважена особа (механік), затверджує уповноважений керівник суб’єкта господарювання.

4.2.Технічне обслуговування може бути щоденним (щозмінним), періодичним, сезонним, під час зберігання та транспортування, а ремонт – поточним, капітальним і позаплановим. Для підготовки ремонтного виробництва (капітального або середнього ремонту), контролю якості виконаного ремонту машини та її складових частин передбачена ре­монтна документація, яка має відповідати вимогам ГОСТ 2.602-95.

4.3.ТОР проводять за планом, який складає уповноважена особа (механік) щороку (за місяць до початку планованого року), на базі якого розробляють місячні плани-графіки. Зразок форми плану ТОР наведено у Додатку 2.

4.4.Очищення та миття машини є обов’язковим перед ТОР. Технічне обслуговування машин не належить до реконструкції, модернізації, технічного переозброєння та інших видів поліпшення машин.

4.5.Під час ремонту може бути проведено технічне діагностування обладнання машини (наприклад, гідроприводу згідно з ДБН В.2.8-13-00 «Технічне діагностування гідроприводу будівельних машин») із складанням контрольно-діагностичної карти за формою додатка 7 до ДБН В.2.8-3-95.

4.6.Операції щодо заміни на машинах шин та акумуляторних батарей не належать до технічного обслуговування. Вимоги щодо експлуатації шин та акумуляторних батарей визначають відповідні нормативні документи.

4.7.Періодичність технічного обслуговування та обсяги робіт залежать від типу машини, напрацювання та умов експлуатації машини.

4.8.Залежно від обсягу робіт і послідовності їх виконання кожному періодичному технічному обслуговуванню надається порядковий номер (ТО-1, ТО-2, ТО-3). До технічного обслуговування з вищим порядковим номером належать роботи, які передбачені технічним обслуговуванням з нижчим порядковим номером.

4.9.Періодичність, примірний перелік операцій та нормативи трудо­місткості визначаються експлуатаційною документацією машини та відповідними нормативними документами, наприклад, щодо самохідних стрілових кранів – додатки 1 -3 до ДБН В.2.8-6-96.

4.10.Щозмінне технічне обслуговування здійснює ремонтний персонал після повернення машини на місце постійної стоянки. Якщо машину експлуатують без повернення у кінці робочого дня на місце постійної стоянки, перевірку технічного стану машини проводить перед початком роботи машиніст.

4.11.Щозмінне технічне обслуговування протягом усієї робочої зміни повинен виконувати машиніст шляхом контролю технічного стану основних складових частин машини: гальмового обладнання, ходової частини, органів керування, сигналізації, двигуна; усунення виявлених несправностей та неполадок; заправлення експлуатаційними рідинами; підтримання належного зовнішнього вигляду та санітарного стану машини.

4.12.Періодичне технічне обслуговування проводять з метою зниження інтенсивності зношення деталей та складових частин, визначення їх залишкового ресурсу, усунення виявлених несправностей. Сезонне технічне обслуговування здійснюють двічі на рік (весною та восени).

4.13.Поточний ремонт призначений для забезпечення (відновлення) працездатності машини, його виконують за наявності несправностей або за результатами діагностування технічного стану машини. До поточного ремонту належать роботи, пов’язані з одночасною заміною не більше двох базових агрегатів (крім кузова та рами). Будь-який ремонт агрегатів належить до поточного ремонту.

4.14.Капітальний ремонт призначений для продовження строку екс­плуатації машини, його виконують за результатами діагностики техніч­ного стану машини.

4.15.Капітальний ремонт передбачає роботи, пов’язані із заміною кузова (рами) або одночасною заміною не менше трьох базових агрегатів. Капітальний ремонт причепів передбачає роботи, пов’язані із заміною кузова та рами.

4.16.Інформацію про виконані обсяги робіт з ТОР заносять до таких журналів:

-журнал обліку технічного обслуговування і ремонту будівельних машин (додаток 11 до ДБН В 2.8-3-95); або

-журнал обліку усунення несправностей і відмов будівельних машин (додаток 12 до ДБН В 2.8-3-95).

Також для обліку результатів можна використовувати ремонтний журнал. Інформацію про виконані обсяги робіт з ТОР щоквартально заносять у паспорт (формуляр) машини.

4.17.Приймання машини після ТОР здійснює уповноважена особа (ме­ханік) за участю машиніста (водія).

4.18. Порядок проведення перевірки технічного стану (технічного контролю) колісних транспортних засобів, зареєстрованих Державтоін-спекцією, якийне поширюється на:

-мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби – незалежно від строку експлуатації;

-легкові автомобілі, які використовують для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонн, причепи до них – із строком експлуатації до 2 років.

4.19.За результатами контролю технічного стану колісних транспортних засобів категорій М, МОЇ, ЇМ, N6, О, призначених для перевезення вантажів та (або) пасажирів, а також колісних транспортних засобів, які за своєю конструкцією та обладнанням призначені для виконання спеціальних робочих функцій, або призначені для перевезення пасажирів чи вантажів певних категорій на дорогах загального користування, складається Протокол контролювання технічного стану (заформою додатка В до ДСТУ 3649:2010).

5. ЗБЕРІГАННЯ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ

5.1.Умови зберігання, підготовки та постановки машини на тривале зберігання визначаються експлуатаційною документацією, а для будівельних машин – ДБН В.2.8-14-00.

5.2.Машини, що не будуть використовуватись запризначенням понад 10 днів, ставлять на короткочасне зберігання, а понад 2 місяці – на тривале зберігання (консервацію).Короткочасне зберігання машин здійснюють на місцях їх використання, а тривале – на спеціально відведених майданчиках або у приміщеннях. Постановка машини на тривале зберігання оформлюється Актом поставлення машини на зберігання (наприклад, за формою додатка В до ДБН В.2.8-14-00), а зняття машини із зберігання – Актом приймання машини в експлуатацію (наприклад, за формою додатка Д до ДБН В.2.8-14-00).

Допускається використовувати замість актів окремий журнал (наприклад, Журнал перевірок технічного стану машин у період зберігання за формою додатка Г до ДБН В.2.8-14-00), де вказуються відомості про технічний стан та комплектністьмашини.

5.3.Під час зберігання машин проводять перевірку комплектності машини з періодичністю:

-у разі зберігання машини в приміщенні – 1 раз на 2 місяці;

-у разі зберігання на відкритому майданчику або під навісом – 1 раз на місяць.

5.4.Запис про результати перевірки комплектності вносять у спеціальний журнал, наприклад, у Журнал обліку постановки машин на зберігання і приймання їх в експлуатацію.

5.5. Машини, зняті з тривалого зберігання, підлягають позаплановому технічному обслуговуванню.

5.6.Порядок технічного обслуговування машин під час їх зберігання у законсервованому стані визначають відповідні нормативні документи, наприклад, ГОСТ 27252-87, ГОСТ 9.014-78, Рекомендації з обслуговування автотранспорту.

6. ЗНЯТТЯ З ЕКСПЛУАТАЦІЇ ТА УТИЛІЗАЦІЯ

ТЕХНОЛОГІЧНИХ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ

6.1.Кожна машина має граничний строк експлуатації, який може бути подовжений за висновком експертного обстеження. Граничний строкексплуатації(устатковання) – цевстановлений експлуатаційними документами строк експлуатації або величина ресурсу, після закінчення (вичерпання) якого експлуатація устаткування припиняється .

6.2. Залишковий ресурс (устатковання) – строк експлуатації або величина ресурсу устатковання від моменту його експертного обстеження до переходу у граничний технічний стан.

6.3.Допускається можливість проведення технічного огляду будівельних машин (у т. ч. машин, що відпрацювали встановлений строк служби або втратили працездатність через аварії, стихійні лиха чи з інших причин) комісією суб’єкта господарювання з правом визначення можливості подальшого використання машини за призначенням та доцільності ремонту. У цьому разі складається Акт перевірки технічного стану та комплектності машини за формою додатка А до ДБН В.2.8-9-98 (п. 7.18 ДБН В 2.8-3-95, п. 6.2,11.4 ДБН В.2.8-9-98).

7. ВИВЕДЕННЯ МАШИНИ З ЕКСПЛУАТАЦІЇ

7.1. Виведення машини з експлуатаціїпроводиться у такому разі:

-за наявності пошкоджень і несправностей, які непридатні для ремонту;

-за наявності пошкоджень і несправностей, що можуть спричинити порушення вимог безпечної експлуатації;

-якщо ремонт є економічно недоцільним;

-якщо машина є морально застарілою.

7.2.Рішення про виведення машини з експлуатації приймає власник машини. Рішення про дострокове виведення машини з експлуатації може прийняти також уповноважений представник Держпраці. Зразок Акта про списання автотранспортних засобів наведено у додатку 8 до ВСН 36-90.

8. ЗНЯТТЯ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ З ОБЛІКУ

8.1. Зняття ТТЗ з обліку у зв’язку з його відчуженням здійснюють лише після його технічного огляду з метою звіряння відповідності агрегатів, що мають ідентифікаційні номери, обліковим даним. При цьому під час зняття з обліку ТТЗ у свідоцтві про реєстрацію проставляють штамп «Знято з обліку» та зазначають дату зняття з обліку.

8.2.Зняття машин з обліку у зв’язку з непридатністю до подальшого ви­користання та його вибракування (списання) здійснюють без технічного огляду машини. Вибракування (списання) машини, що належить юридичній особі, підтверджують актом на списання (ліквідацію) основних засобів, а фізичній особі – її заявою, при цьому свідоцтво про реєстрацію таких машин здають територіальним органам Держпраці.

8.3.Зняття з обліку ТТЗ, що належить кільком юридичним або фізичним особам на праві спільної власності, здійснюють лише за умови наявності їх спільного рішення.

8.4.Зняття ТТЗ з обліку здійснюють на підставі письмової заяви влас­ника, до якої додаються:

-копія паспорта;

-копія свідоцтва про реєстрацію ТТЗ;

-копія акта технічного огляду ТТЗ або акта на списання; основних засобів, заяви – для фізичних осіб;

-копія акта ліквідації основних засобів;

-документи, що підтверджують оплату вартості послуг за проведення технічного огляду під час зняття з обліку.

8.5.До заяви також додають номерний знак ТТЗ, що знімається з обліку. У разі втрати свідоцтва про реєстрацію чи номерного знака на ТТЗ, які непридатні до подальшого використання та вибраковуються (списуються), власник повинен подати до територіального органу Держгірпромнагляду посвідчені в установленому порядку документи, що підтверджують факт їх втрати. Номерні знаки, повернені до спеціалізованої організації, після зняття ТТЗ з обліку, знищуються, про що складається відповідний акт. На зняті з обліку ТТЗ, крім тих, що вибраковуються (списуються), видаються номерні знаки для разових поїздок (транзитні державні номерні знаки) строком дії 10 днів.

8.6.Не допускається зняття з обліку ТТЗ, на який накладено арешт або заборону на зняття його з обліку, та в інших випадках, передбачених за­конодавством.

8.7.Документи, які подані для зняття ТТЗ з обліку, зберігаються територіальним органом Держгірпромнагляду протягом 5 років, а Журнал реєстрації великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів – протягом 25 років з часу здійснення у ньому останнього запису.