ІНСТРУКЦІЯ
З ОХОРОНИ ПРАЦІ № 2
Інструкція із загальних питань електробезпеки на будівельних майданчиках
1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
1.1.Інструкція із загальних питань електробезпеки на будівельних майданчиках розроблена на підставі чинного законодавства України про охорону праці та з урахуванням вимог:
– «Положення про розробку інструкцій з охорони праці» (НПАОП 0.00-4.15-98);
– ДБН А.3.2-2-2009 «Охорона праці і промислова безпека у будівництві» (НПАОП 45.2-7.02-12);
-«Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів» (НПАОП 40.1-1.21-98) (далі – ПБЕЕС);
– «Правил безпечної роботи з інструментом та пристроями» (НПАОП 0.00-1.71-13) ;
-ДСТУ БА.3.2-13:2011. «Строительство. Электробезопасность», і є нормативним актом в межах підприємства.
1.2. Дія інструкції поширюється на всі дільниці підприємства та встановлює вимоги електробезпеки під час експлуатації постійних або тимчасових електроустановок та робітників, робочі місця яких розташовуються біля них.
1.3. Працівники, які порушили вимоги інструкції несуть персональну відповідальність в установленому законом порядку: дисциплінарну, адміністративну, матеріальну або кримінальну – в залежності від наслідків спричинених порушенням.
1.4. Експлуатація електроустановок відноситься до робітпідвищеної небезпеки.
1.5.Інформаційні дані про небезпеку ураження електричним струмом наведено у додатку№1 до інструкції.
1.6.Інструктаж з електробезпеки електротехнічному персоналу проводить працівник, відповідальний за електрогосподарство, або за його письмовим розпорядженням особа зі складу електротехнічних працівників підприємства не нижче чим з III кваліфікаційною групою з електробезпеки,а робітникам інструктаж проводить майстер або виконроб (керівник робіт), який має III кваліфікаційну групу з електробезпеки.
1.7.Для одержання 1 кваліфікаційної групи з електробезпеки (незалежно від фаху) слід пройти інструктаж за цією інструкцією з оформленням в «Журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці» на робочому місці.
1.8.Мінімальний стаж роботи в електроустановках і видачапосвідчення працівникам з 1 кваліфікаційною групою з електробезпеки не вимагаються.
1.9.Усунення несправностей електротехнічної частини виробничого обладнання, ремонт електричних мереж та електроустановок виконується електротехнічним персоналом підприємства з кваліфікаційною групою з електробезпеки не нижче III, що присвоєна в порядку, встановленому «Правилами безпечної експлуатації електроустановок споживачів». За відсутності стандартних пристроїв (штепсельної вилки) підключення та відключення електроустановки до мережі електроживлення повинен виконувати електротехнічний персонал.
1.10.Допуск працівника до експлуатації електроприладівзагального користування( електрочайник, тощо) може бути здійснений після проведення інструктажу з охорони праці і перевірки правил безпечного поводження з ним.
1.11.Для захисту людини від ураження електричним струмом в електроустановках вживаються наступні заходи:
– забезпечення недоступності струмопровідних частин від випадкового доторкання за рахунок захисного огородження, ізоляції, розміщення на недоступній висоті;
– забезпечення захисного заземлення, занулення електроустановки;
– наявність пристрою захисного відключення (ПЗВ);
– наявність електрозахисних засобів;
– наявність електроустановки безпечної напруги (12 – 25 В).
1.12.Електрозахисні засоби поділяються на основні і додаткові. Основними електрозахисними засобами для роботи в електроустановках напругою до 1кВ є ізолювальна штанга; електровимірювальні кліщі; індикатор напруги; діелектричні рукавиці; інструмент з ізолювальним покриттям (пасатижі, кусачки, викрутка тощо). Додатковими електрозахисними засобами для роботи в електроустановках напругою до 1 кВ є діелектричне взуття (боти); діелектричний килим; ізолювальна підставка; ізолювальна накладка; ізолювальний ковпак; сигналізатор напруги; захисне огородження (щит, ширма); переносне заземлення, плакати і знаки безпеки. Засоби електрозахисту не призначені для використання на зовнішніх роботах під час дощу, снігу, туману. Засоби електрозахисту повинні в нормативні строки проходити періодичне випробування у електротехнічній лабораторії.
1.13.Мережі електроживлення поділяються на електромережі з використанням глухозаземленої і ізольованої нейтралі живильного трансформатора. В мережах електроживлення з використанням ізольованої нейтралі використовується захисне заземлення або пристрій захисного відключення.
1.14.Металеві не струмопровідні конструктивні частини електротехнічних пристроїв, що не знаходяться під напругою, але можуть опинитися під нею відносно землі у випадку пошкодження ізоляції електричних установок і мереж, повинні бути забезпечені захисним заземленням (зануленням). Заземлення – навмисне з’єднання якої-небудь частини електроустановки з заземлювачем призначене для зменшення напруги на корпусі електроустановки (у випадку замикання на нього струму), а також напруги дотику і крокової напруги в зоні розтікання цього струму.
1.15.До частин, що підлягають заземленню, відносяться:
– металеві корпуси електричних машин, трансформаторів, апаратів, світильників;
– металеві каркаси розподільних щитів, щитків, шаф;
– металеві кабельні конструкції, сталеві труби електропроводки, броня кабелів;
– металеві корпуси пересувних і переносних електроустановок;
– металева обв’язка конструктивних елементів приміщень.
1.16.Заземлення виконується окремим провідником, один кінець якого через відповідний контакт ввідного штепсельного з’єднання, корпусний болт електрощита з’єднується із зовнішнім заземлювальним пристроєм (контуром заземлення). Забороняється використовувати заземлювальні провідники з іншою метою, окрім заземлення, використовувати для заземлення будь-які провідники, не призначені для цієї мети, приєднувати заземлення шляхом скручування проводів. Заземлювальні провідники повинні бути захищеними від можливого механічного пошкодження.
1.17.Відкрито прокладені заземлювальні провідники, усі конструктивні елементи мережі заземлення повинні бути без ізоляції та пофарбовані в чорний колір. Заземлювальні провідники в сухих приміщеннях, що не містять їдких парів і газів, допускається прокладати безпосередньо по стінах. У вологих і особливо вологих приміщеннях заземлювальні провідники прокладаються на відстані від стін не менше ніж 10 мм.
1.18.Доторкування до заземлення таке ж небезпечне, як до струмопровідної частини. В електромережах з глухозаземленою нейтраллю напругою до 1 кВ як основний засіб захисту застосовують захисне занулення. Захисне занулення – це навмисне з’єднання корпусу електроустановки з глухозаземленою нейтраллю. Дія захисного занулення полягає в тому, що у разі пошкодження ізоляції і виникнення напруги на корпусі електроустановки створюється коротке замикання в одній з фаз трансформатора через нульовий провід, в результаті чого пошкоджена частина електроустановки автоматично відключається, оскільки під дією струму короткого замикання спрацьовує автомат або плавка вставка запобіжника, внаслідок чого вимикається пошкоджена ділянка, і тим самим ліквідується небезпечний потенціал на корпусі електроустановки.
1.19.Занулення повинно бути виконано шляхом з’єднання нульового проводу живильного електрокабелю, приєднаного за допомогою ввідного штепсельного з’єднання і корпусного болта ввідної панелі до болта нульової шини, з’єднаної з заземленням.
1.20.Підключення заземлювального провідника до металевого корпусу електроустановки (апарату, механізму тощо) та нульового проводу виконується надійним болтовим з’єднанням (з контргайкою або стопорною шайбою).
1.21.Заземлення електрообладнання, яке дуже часто демонтується або встановлене на рухомих частинах, виконується за допомогою гнучких провідників, що розміщуються в загальній зовнішній оболонці разом із жилою для заземлення.
1.22.В місцях вводу заземлювальних провідників в будівлі (споруди) повинні бути розпізнавальні знаки.
1.23.Для забезпечення безпеки працівників під час виконання робіт в електроустановках на дверях приміщень біля щитів і пультів управління вивішуються таблички з надписами: «Не вмикати – працюють люди!», «Не вмикати – робота на лінії!», «Працювати тут!».
1.24.Для попередження про небезпеку ураження електричним струмом в електроустановках повинні вивішуватися попереджувальні плакати з надписами: «Висока напруга небезпечно для життя!», «Не доторкуватися – смертельно!», «Не залізай -уб’є!».
1.25.В місцях проходів та на робочих місцях електрокабель повинен підвішуватися на висоті не менше 2,5 м, захищений від дії тепла, вологи, мастил та інших шкідливих речовин або улаштований у тимчасові канали (лотки). В місцях проходу електрокабель повинен підвішуватися на висоту не менше 3,5 м, в місцях проїзду – на висоту не менше 6 м.
1.26.На виробничих електричних установках і мережах проводяться спеціалізованою електротехнічною лабораторією періодичні виміри параметрів їх ізоляції, а також заземлювальних пристроїв.
2. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПЕРЕД ПОЧАТКОМ РОБОТИ
2.1. Перед початком роботи робітник повинен впевнитись, що в робочій зоні:
-ізоляція проводів і кабелів немає видимих пошкоджень і оголених місць, доступних для доторкування;
-в місцях вводу кабелю в електротехнічні пристрої увідна арматура надійно закріплена і захищена від механічних пошкоджень;
-вимикачі, розетки, рубильники, пульти управління надійно прикріплені, закриті кожухами і кришками, забезпечують вмикання і вимикання, відсутність іскріння і нагрівання місць контактів;
-на підлозі біля механізмів, обладнання, пультів і електрощитів управління в наявності дерев’яні настили, а в умовах підвищеної вологості – діелектричні килимки;
-виробничі електротехнічні пристрої забезпечені справними блокувальними, регулювальними і сигнальними пристроями;
-електротехнічні пристрої надійно з’єднані з пристроями для занулення (заземлення);
-в місцях контакту з металевими конструкціями пересувних машин кабелі прикріплені до них з використанням еластичних діелектричних підкладок.
3. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ РОБОТИ
3.1.Не виконувати роботу біля відкритих струмопровідних частин, що знаходяться під напругою, біля струмопровідних частин у вузьких, тісних і недостатньо освітлених місцях.
3.2.Не відкривати шафи (ящики), в яких розміщені електротехнічні пристрої, не захаращувати доступи до них.
3.3.Не вмикати рубильники і кнопки сторонніми предметами, не виконувати ремонт або заміну електротехнічних пристроїв, не встановлювати додаткові розетки, не замінювати електрозапобіжники та електролампи.
3.4.Не наступати на електрокабелі, які тимчасово прокладені на землі (підлозі); не доторкуватися до обірваних оголених електропроводів або проводів з пошкодженою ізоляцією, до клем, шин, інших неізольованих частин електрообладнання.
3.5.Не вмикати електрообладнання, що не використовується.
3.6.Не користуватися рубильником, вимикачем, пускачем, кнопкою та іншою електроарматурою зі знятою кришкою, несправним з’єднувальним шнуром, штепсельною вилкою (розеткою).
3.7.Не класти робочий інструмент, ганчірки та інші вогненебезпечні предмети на діючі електропроводку і електротехнічні пристрої.
3.8.Не лити воду на електроустановки, не витирати вогкою ганчіркою освітлювальні пристрої (електролампи); прибирати пил, мити корпус електроустановки допускається за відключення електроустановки від електромережі живлення.
3.9.Не використовувати для обігріву приміщень саморобні електронагрівальні пристрої, електрообігрівачі з відкритими спіралями, лампи розжарювання.
3.10.Не залишати без нагляду ввімкнуті побутові прилади та не перевантажувати розетки.
3.11.Експлуатація електротехнічного пристрою повинна відповідати вимогам інструкції з її експлуатації та умовам навколишнього середовища.
3.12.Непередавати виробничі електротехнічні пристрої стороннім особам.
3.13.В приміщеннях без підвищеної небезпеки допускається напруга електротехнічних пристроїв до 380 В, в приміщеннях з підвищеною небезпекою – до 42 В.
3.14. Допуск робітника до експлуатації електроприладів, електроінструменту та іншого електрообладнання виробничого характеру можливий після медогляду, навчання та перевірки знань і інструктажу з охорони праці та пожежної безпеки.
4. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПІСЛЯ ЗАКІНЧЕННЯ РОБОТИ
4.1.Після закінчення роботи, електротехнічні пристрої, які використовувалися, відключити від мережі електроживлення, а потім вимкнути рубильник на загальному електрощиті.
4.2.В приміщенні, де закінчені роботи, повинні бути вимкнені усі види освітлення (крім чергового).
4.3.Не залишати включеними без нагляду електронагрівальні пристрої.
4.4. Виконати заходи особистої гігієни.
5.ВИМОГИ БЕЗПЕКИ В АВАРІЙНИХ СИТУАЦІЯХ
5.1.У разі виявлення несправності електротехнічного пристрою відключити його від мережі живлення, а за неможливості відключення – вжити заходів щодо попередження випадків доступу людей в небезпечну зону. Про несправність повідомити керівника робіт в тому числі електротехнічних працівників підприємства.
5.2.У разі виявлення обірваних проводів лінії електропередачі не підходити до проводів без використання спеціальних засобів захисту на відстань, ближче ніж 5 м в закритих приміщеннях і 10 м – у відкритих приміщеннях.Викликати аварійну службу та забезпечити огородження (охорону) місця знаходження обірваного проводу до прибуття електротехнічного персоналу (аварійної служби).
5.3. У випадках пожежі необхідно:
– викликати пожежно-рятувальну службу за телефоном «101»;
–повідомити керівника робіт і розпочати гасіння пожежі наявними засобами пожежогасіння. Електропроводку та електроустановки гасити тільки вуглекислотними та порошковими вогнегасниками після їх відключення від електромережі;
– організувати зустріч пожежних машин та інформувати пожежників про місцезнаходження гідрантів, колодязів та інших засобів пожежогасіння.
5.4. У разі нещасних випадків (забиття, падіння, електротравми та ін),а також у випадках раптового захворювання надати потерпіломупершу (долікарську) допомогу, повідомити керівника робіт про те, що трапилося, викликати швидку допомогу за телефоном «103».
5.5. Допомога потерпілому, надана не медичним працівником, не повинна заміняти допомогу з боку медичного персоналу і повинна надаватися лише до прибуття лікаря.
5.6. Конкретні дії щодо надання медичної допомоги потерпілому під час різних уражень описані в інструкції з надання першої (долікарської) допомоги, яка вивчається під час проходження навчання, первинного і подальших інструктажів з питань охорони праці.
Додаток 1
до інструкції
з електробезпеки
НЕБЕЗПЕКА УРАЖЕННЯ ЕЛЕКТРИЧНИМ СТРУМОМ
Загальні положення
Тіло людини є провідником електричного струму. Торкання людини до неізольованих струмовідних частин електрообладнання викликає небезпеку ураження електричним струмом. У випадку, коли людина стоїть на землі або на струмопровідній основі (підлога, майданчик, підставка), утворюється електричне коло, одним з ланцюгів якого є людське тіло.
Характер травми від дії електричного струму залежить від величини струму, який протікає через тіло людини. Умовно визначено, що електричний струм понад 0,1 А у більшості випадків є смертельним для людини, а струм до 0,033 А вважають безпечним. Величина електричного струму, що проходить через тіло людини, залежить від напруги електрообладнання, опору усіх елементів кола, по якому протікає електричний струм, у т. ч. і від електричного опору тіла людини.
Електричний опір тіла людини і ступінь ураження електричнимструмом
Електричний опір тіла людини залежить від низки чинників: стану шкіри, нервової системи, самопочуття тощо. Суха, груба, мозолиста шкіра, бадьоре самопочуття і нормальний стан нервової системи різко підвищують електричний опір організму, і, навпаки, волога шкіра, стомлення, збудження значно знижують його. Також на електричний опір тіла впливають навколишнє середовище (вологість і температура повітря), стан, матеріал одягу і взуття.
Ступінь ураження тіла людини електричним струмом залежить від сили струму, частоти, шляху і часу дії. Найбільш небезпечний шлях струму пролягає через серце, мозок, легені, а найбільш незахищеними частинами тіла в момент дотику до струмовідної частини обладнання є щока, шия, гомілка, плече і тильний бік кисті руки.
Не менш важливим чинником є площа контакту тіла зі струмовідною частиною електрообладнання. Чим більша площа, тим більша небезпека ураження і менший опір електричному струмові. Тому небезпека ураження електричним струмом зростає під час виконання електрозварювальних робіт всередині металевих конструкцій (посудин, цистерн, резервуарів тощо) та колодязів, де найбільша вірогідність дотику до металевих конструкцій.
У випадку збільшення частоти електричного струму небезпека ураження знижується. Найбільш небезпечний струм – з частотою 40-60 Гц, а при частоті понад 100 Гц небезпека ураження знижується.
Ступінь ураження електричним струмом залежить від величини прикладеної напруги в момент контакту зі струмовідною частиною електрообладнання. Якщо людина замикає своїм тілом два фазні проводи діючого електрообладнання, то вона ставить своє тіло під повну міжлінійну напругу незалежно від опору ізоляції ніг від підлоги. А коли людина має контакт з одним
Приміщення з підвищеною небезпекою і особливо небезпечні приміщення
Приміщеннями з підвищеною небезпекою вважаються приміщення, у яких наявна одна з таких умов:
-сирість або струмопровідний пил — відносна вологість повітря тривалий час перевищує 75%; за умовами виробництва виділяється технологічний пил у такій кількості, що він може осідати на проводах, проникати всередину машин, апаратів тощо;
-струмопровідна підлога — металева, земляна, залізобетонна, цегляна тощо;
-висока температура — перевищує постійно або періодично (понад 1 добу) 35 °С (наприклад, приміщення із сушарками, сушильними і випалювальними печами, котельні тощо);
-існує можливість одночасного доторкання людини до металоконструкцій будівель, технологічних апаратів, механізмів тощо, які мають з’єднання з землею з одного боку і до металевих корпусів електроустаткування — з іншого.
Особливо небезпечним вважається приміщення, у якому наявна одна з таких умов:
-особлива сирість — відносна вологість повітря наближена до 100% (стеля, стіни, підлога і предмети у приміщенні покриті вологою);
-хімічно активне або органічне середовище, що пошкоджує ізоляцію і струмовідні частини електрообладнання;
-одночасна дія двох або більше умов підвищеної небезпеки.
Для безпечних умов роботи у сухих приміщеннях вважається безпечною напруга 42 В, а в особливо несприятливих – напруга12 В.
Дія електромагнітного поля на організм людини
Тривала дія змінного електромагнітного поля на організм людини викликає деякі порушення його нормальної діяльності: людина швидко стомлюється, знижується точність рухів під час роботи, виникає головний біль та біль у ділянці серця, іноді підвищується кров’яний тиск.
Електричне поле промислової частоти, крім біологічної дії на організм, викликає електризацію його як провідника. Людина, яка ізольована від землі та перебуває в електричному полі, опиняється під значним потенціалом. У випадку торкання людини до заземлених частин електрообладнання виникає електричний розряд, який викликає болісні відчуття.
Вибір засобів захисту від шкідливої дії електромагнітних полів залежить від частоти їх коливань. Для захисту застосовують спеціальні заземлені екрани з металевої сітки у вигляді щитів, захисна дія яких ґрунтується на ефекті ослаблення електричного поля поблизу заземленого металевого предмета. Екрани можуть бути стаціонарними і переносними у вигляді козирків, навісів, перегородок або палаток.
Для захисту від електромагнітної індукції (щоб не було незамкнених контурів) між трубопроводами та іншими металевими мережами у місцях їх взаємного зближення приварюють сталеві перемички довжиною до 10 см включно через кожні 20 м (у місцях розривів можливе іскріння, що створює небезпеку вибуху та пожежі).
Небезпека статичної електрики
Небезпеку для людини складає також дія статичного електроструму, що виникає у результаті складних процесів, пов’язаних з перерозподілом електронів або іонів при стикуванні двох різнорідних матеріалів. Іскрові розряди статичної електрики можуть стати причиною займання горючих речовин і вибухів, призвести до пошкодження і руйнування матеріалів, негативно впливати на організм людини.
Накопичення розрядів статичної електрики на стаціонарному і пересувному обладнанні відбувається:
-під час наливання рідин, що електризуються (етиловий ефір, сірковуглець, бензол, бензин, толуол, етиловий і метиловий спирти), у незаземлені резервуари, цистерни та інші посудини;
– під час протікання рідин по трубах, ізольованих від землі, по гумових і поліетиленових шлангах;
-під час виходу з сопел зріджених або стиснених газів, особливо коли в них міститься тонко розпилена рідина, суспензія або пил;
-під час перевезення рідин у незаземлених посудинах (резервуарах, цистернах і діжках);
-під час фільтрації рідин через пористі перегородки або сітки;
-під час переміщення пилоповітряної суміші у незаземлених трубопроводах і апаратах (пневмотранспорт, розмелювання, просівання, аеросушіння);
-у процесі перемішування речовин у змішувачах;
-під час механічного оброблення пластмас (діелектриків) на станках і вручну;
-під час тертя трансмісійних пасів об шківи.
Накопичення зарядів статичної електрики на людині відбувається при користуванні взуттям з не електропровідними підошвами, одягом і білизною з вовни, шовку і штучних волокон; під час руху по покриттю підлоги, що не проводить електрострум; під час виконання ручних операцій з діелектричними матеріалами тощо.
Тривала дія зарядів статичної електрики шкідливо впливає на здоров’я людини. Для відведення статичної електрики, що накопичується на обладнанні, використовують заземлення. Змішувачі, газо- і повітропроводи, повітряні і газові компресори, пневмосушарки, повітропроводи витяжних систем вентиляції і пневмотранспорту, особливо під час видалення синтетичних матеріалів, зливно-наливні пристрої, посудини, апарати та інше обладнання, де виникають небезпечні потенціали електричного струму, заземлюють не менше ніж у двох місцях. Усі пересувні посудини, що тимчасово перебувають під наливом (зливом) зріджених горючих газів і пожежонебезпечних рідин, на час заповнення приєднують до заземлювального пристрою.
Для попередження займання і вибуху пилоповітряних сумішей необхідно:
– перешкоджати утворенню сумішей у межах вибуху;
– підвищувати відносну вологість повітря;
– заземлювати технологічне і транспортне обладнання, особливо випускаючі сопла;
– фільтри з текстильних та інших струмонепровідних матеріалів прошивати мідними багатожильними проводами з їх подальшим заземленням;
– не допускати утворення пилу в приміщенні за рахунок вентиляції робочої зони.
Для відведення статичної електрики від людини використовують струмопровідне взуття –черевики на шкіряній підошві або підошві із струмопровідної гуми чи пробитій струмопровідниками, що не утворюють іскор під час тертя і ударів заклепками, заземлюють металеві ручки дверей, рукоятки приладів, драбини тощо.
Ураження струмом від блискавки
Ураження струмом може статися від блискавки, величина струму якої досягає 200 кА. Виявляючи теплову, електромагнітну і механічну дію на предмети, по яких проходить, струм блискавки може створювати небезпеку для людей, викликаючи руйнування будівель і споруд, пожежу і вибух.
Руйнівна і вражаюча дія блискавки може бути викликана:
– прямим ударом у споруду або занесеним високим потенціалом (по проводах повітряних ліній та трубопроводах, в які вдарила блискавка під час грозового розряду);
– наведеною напругою під дією електростатичної і електромагнітної індукції (вторинна дія блискавки);
– кроковою напругою і напругою дотику в зоні розтікання струму блискавки (під час розряду в землю, дерево, будівлю, грозозахисний пристрій).
Для приймання електричного розряду блискавки (струму блискавки) використовують спеціальний пристрій – блискавковідвід, що складається з опорної частини (опори), блискавкоприймача (металевий стрижень, трос або сітка), струмовідводу і заземлювача. Кожний блискавковідвід залежно від його конструкції і висоти має визначену зону захисту, всередині якої об’єкти вважаються захищеними від прямого удару блискавки.
